Почулося, що, ніби, мамин голос
Заводить пісню - ніжну і тремку,
Доріжкою, по морю, місяць - полоз,
Розхитує недоленьку гірку.
Співає мама, слухаю і плачу,
Зворушливо, про брови та про очі,
І сяють зіроньки, обом на вдачу,
Незмога, серденько хвилює та лоскоче.
Співає мама, як вони любились,
Як розлучила їх людська обмова,
Та, без кохання, жити їм несила ,
Тому вони удвох, навіки, знову.
Матусю люба, гарно так співаєш,
Гнучкий твій голос, як вербова віть,
З небес, до мене в серце зазираєш...
Яка чарівна і коштовна мить