Спонев чена душа

Светлана Роко
Колись я напишу вірша
Про ніжне, про сімейне щастя,
І споневічена душа
Моя зрадіє ще… Завчасно

Й не буде більше ні сварок
Ні болю в серці… тиша й спокій
Й Довіра лиш одна на двох,
І більш не буде грішних кроків.

Колись я напишу про це…
Й зрадію посмішці взаємній
Що зрум*янить сумне лице
Й настане знов життя богемне…

Колись я напишу вірша
Про вічне й тепле моє Сонце
І споневічена душа
Злетить у рай… через віконце…