***

Сьогодні ти вважаєш, що ти є,
«Життя йде своїм ходом», - думав ти
Та не помітиш, як усе пройде,
І забивати хтось буде цвяхи.

Ти юний зовсім, ще не квапишся нікуди,
Зовсім не хочеш думати про завтра
І думаєш, що неодмінно усе буде
І ти весь повний пристрасті й азарту.

Живеш моментом, і його тримаєш,
Усе під силу – море по коліна ,
А що таке стабільність – ти не знаєш,
Спонтанність любиш ти, і це незмінно.

Весь світ в ногах – тобі усе підвладно
Підтримка є, ти не один, здавалось,
Та прийде час – і станеш безпорадним,
Всі зникнуть, а ти – на межі провалля.

І сам достойно вийти в світ не зможеш
Бо ти – ніщо у ньому, коли тих нема,
Що дали тобі все – от тоді руки зложиш,
Й ніщо тобі не дасться задарма.

А як складеться далі – кому знати?
А знає той, хто спершу ще казав:
«Не варто, любий, долю на смак брати,
Вона – хитріша, й все верне назад…»
30.09.2013