***

(роздуми про те, що немає сенсу в житті без кохання)

Сиділа в ресторані. Пила ром
Сама, в своїй компанії була
Влаштовувало все. І тут погром –
У свої руки доля все взяла.

Її вина – вона, не ти звела
Не знаю, що причиною було
Тоді невдячною за це була
Вона -  сиділа. САМА пила ром.

Той аромат, і терпкий присмак на губах
А як упилась в ромовий фужер
І тут на біль і смуток їй, і страх
З»явився він – подих  її завмер.

Він захотів присісти – дала згоду.
І задається вчинком до сих пір –
«Навіщо це? Я так люблю свободу!
Для чого звичці йти наперекір?»


Про себе дали знати їй манери:
- Не можна так, в чім ненависть твоя?
- А сенсу із типової афери?
Нащо любов, коли є в себе – я.


- Це гордий егоїзм в тобі говорить
Самозакоханість і безтурботність б»є,
Кохання  - все, а ненависть – це горе,
Яке із часом в тобі все уб»є.

- Кому це треба, це лиш трата часу
Це все розчарування, вічні муки
І пристрасть, що була, колись загасне,
Від болю знову ти опустиш руки.

- А що хотіла? Любов – теж наука
І вчитись їй будеш усе життя
Не зможеш сама бути  - вмреш від скуки
Й не взнаєш, що є спражні відчуття.

- Я бачила багато, мені досить
Не можу я страждати кожну мить,
І серце не перестає боліть,
Піду на поклик – душа волі просить!

- Вмовляти безкорисно я не буду
Та перш ніж йти, скажу тобі одне –
Можливо ти розмову цю забудеш,
Але коли твоє життя мине,
І в одинокості ти помирати будеш –
Саме тоді згадаєш ти мене.

21. 09 – 29.09. 2013