Моя мати - дитина війни
І щасливе дитинство не знала,
Та при місячнім сяйві в ці дні
Вона нам про війну нагадала.
Про солдат розказала вона,
Відпочивших у них після бою.
Як скалічила долі війна
І загинуло скільки героїв.
Тільки час на Землі не стоїть.
И багато минуло вже років.
Та душа, як раніше болить,
Бо поранена дуже глибоко.
Ветеранів все менше стає.
З кожним днем вони в вічність відходять.
І не там уже сонце встає,
І не там уже сонце заходить.
Час жахливий тієї війни
Ветерани не можуть забути.
Бо життя віддавали вони,
Щоби ми могли жити й любити.
квітень 2005р.