Алексей Никонов. Я вижу, как горит...

Я бачу, як горить двадцятий рік,
як кров;ю сплинула химера.
Як весь народ, що знавіснів
за ноги вішає прем;єра.
Пахне анашею місце лобне
й кров;ю, мов зоря, багряною.
І це все настільки добре,
мов життя, прожите не замарно.