***

Загомоніло все навкруг,
Сонце десь за обрієм сховалось,
Серед років, окрім страшних наруг
З минулого нічого не згадалось.

Забилося серце, сповитеє болем
І думи одразу лягли на папір,
Лягли, розбрелися листами, як полем
Погнався за ними заздрості звір.

Любов’ю наповнилась віра в буття,
І пристрастю враз запалало кохання,
Одразу вселило надію в життя
Й дороги буття спростило долання.

Палали зорі на небі осіннім,
Падали й гасли у синій пітьмі,
І подих свободи вітер осінній
Роздмухував світом десь в майбутті…
30.09.2012
с.Петровское