***

Заполонила мене в почуття,
Розтопила душу любов’ю,
З полону уже нема вороття:
Серце пульсує гарячою кров’ю.



Що це? Хвороба? Відьомські чари,
Що зникнуть в ту мить, у котру з’явились?
Чи може мене переслідують мари,
У пам’яті котрі від тебе лишились?



Коли тебе бачу, втрачаю тяжіння,
Земля йде з під ніг, немов вислизає…
Я - місяць, ти – небо, ти – миле творіння,
Що частку душі собі забирає.



А серце палає, вогонь не згасає,
Горітиме довго, немов смолоскип…
Полум’я згасне… Залишить руїни
І попелу лишить сірий насип…