Ви плачете, без сумнівів - Вам важко,
Повірити, що ось, тепер кінець.
Тепер Ви не поет, моя невільна пташко,
Тепер Ви душ сповідувач, крихких сердець.
Тепер це ще складніше, вдвічі, втричі,
У тисячу разів, бо вас тепер мільйони.
Бо Вас сумне суспільство кличе,
Малює і зачитує поезії закони.
Тепер Вам буде невимовно складно
Для кожної людини пророчити рядки,
Без Вас ті люди блукають безпорадно -
Для них Ви цілий всесвіт, як для незрячого зірки.
Немає тепер одного самотнього поета,
Проте вже є пристанок для всіх забутих душ,
Якого слухає, чекає зневірена планета,
Надіється і вірить в вірші його чимдуж!