Вечір, спустившись на землю, прикрасився зорями.
Місто окуталось в жовті яскраві вогні.
Ми випадково зустрілись з тобою... О Боже мій!
Очі жадають, та я шепочу вперто: - Ні!
В морі людськім кілька раз зустрічались ми поспіхом.
Тисячу літ проминуло, та квітнуть сади!
Серце нараз стріпонулось, здригнулося з острахом:
Очі у очі - і шепчуть вуста вже: Прийди!
Штори закриті. Натхнення впивається жадністю.
Смак шоколаду солодкий, та трішки гірчить.
Ти цілував-милував мене... Знаєш, із радістю
Я б залишилась, та час надто швидко біжить.
Щось до кохання дороги сумліннями встелено.
Втримати щастя у сильних руках ти не зміг.
Та на вуста при прощанні мені так упевнено
Твій поцілунок гарячий печаткою ліг.
Перевод на русский -- ЛЮДМИЛА ДЕНИСОВА 4 :
Вечер спустился на землю,окрасился зорями,
Город окутался в жёлто-пурпуровый цвет.
Мы невзначай повстречались.О,Боже мой!
Жадные взоры, уста прошептали:"О,нет!"
В море людском сколько раз мы встречались нечаянно.
Тысяча лет пролетела - не раз отцветали сады.
Сердце сейчас встрепенулось, вздохнуло отчаянно.
Страстные взгляды, и губы шепнули:"Приди!"
Шторы закрыты. Томленье впивается с жадностью.
Вкус шоколада блаженный,немного горчит.
Ты целовал меня в очи,уста...Знаешь, с радостью
Я б задержалась еще, но мне надо идти.
Что же к любви так дороги сомненьем устелены?
Счастье сберечь наше в сильных руках ты не смог.
Только губы мои на прощание очень уверенно
Твой поцелуй, как горячей печатью, обжёг.