За селом дрімучий ліс,
Жив у лісі хитрий Лис.
Злодій він і всі це знали,
Мовчки очі закривали.
Все тягнув в нору глибоку
Не вважав це за мороку.
Вдосталь мав всього й багато,
Крав у будні і у свято.
Вже й подумував не раз,
Магазин відкрити час.
Та не вдався задум Лисів,
Бо Козел жив у тім лісі.
Він із п’яну , або з дуру,
Написав в прокуратуру.
Все, що знав, усе писав,
І папір не шкодував.
Закрутило, завертіло,
Завели на Лиса діло.
Довго слідство те тривало,
Бо і вкрадено ж не мало.
Слідство тягне Черепаха,
Жде суда Лис-бідолаха.
І два роки не пройшло,
Діло до суда дійшло.
От зібрався суд поважний,
За суддю був Щур продажний.
Прокурором був Ведмідь,
«Куплений» заздалегідь.
Вовк- являвся Лису сватом,
На суді ж був адвокатом.
Притягли не знаю звідки
Двох Зайців, вони як свідки.
Суд почався і раптово,
Прокурор почав промову.
Щось під ніс собі бурмоче,
Крекче, ніби . . . хоче.
Лив з порожнього в пусте,
Щось казав, та все не те.
Далі Вовк узявсь до слова,
В нього інша вже промова.
Не стояв і не мовчав,
Лиса вправно захищав.
Із промови адвоката,
Лис невинний. Що й казати?
Свідкам слова не дали,
Й що вони сказать могли?
Щур не довго совіщався,
Пообідав, ліг, проспася,
А під вечір, коли встав,
Вирок суду зачитав.
"В справі доказів замало.
Лис невинний, з суду залу
Треба Лиса відпускати,
А Козла, під варту взяти.
За брехню, судить тварюку,
Нехай всім буде наука".
Тут же зразу засудили
І за грати посадили.
Щоб надалі дурень знав,
Прав той в кого більше прав.
А де ж мораль?
Моралі в байці не шукайте,
Хто розум має, пам’ятайте.
У лісі, де закон як дишло,
Де правду важко відшукати,
Сидів би Козлик тишком-нишком,
То й не потрапив би за грати.
24.10.2013.