Курликали у небі журавлі
І осінь жовтий лист перегортала
Так солодко, медово, ніби знала:
Я більше не одна на цій землі.
Курликали у небі журавлі…
І ключ співав мелодію прощання,
А я жила несправдженим бажанням
І з світлими думками на чолі.
Останнє коло на усім земним –
І небо їх взяло в безмежні далі.
Хоч я жила без горя і печалі,
Та тої миті заздрила я їм.
Безмежна даль і хмари-кораблі,
І знов у небі почет журавлиний
Розрізав синь небес хвилястим клином.
Все так. Та як самотньо на землі…