Така вже судилася доля:
синицю маленьку в долонях
утримати досі не вмію,
а пильно вдивляюсь у вирій -
не видно там десь журавля?..
Душа, як дурне немовля,
все прагне того, що далеко,
і тихий оманливий клекіт
наповнює сумом до болю...
Така вже судилася доля.