Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МНЕ ПРИПОМНИТСЯ ВСЁ ДО СЛОВА...
Из цикла «Тишина и гром»
Мне припомнится всё до слова,
Всё до вздоха вспомнится мне,
И в несбыточность – снова, снова –
Унесусь я на той волне.
Хлынут мысли, друг с другом споря,
Всколыхнётся покой от них,
Им вослед в холодное море
Выйдет лодка надежд моих.
Ой, в тех плаваньях счастья мало
(Правда душу мне бередит) –
Разобьётся лодка о скалы,
Твоего равнодушья гранит.
Январь 1961
Перевод с украинского –
Валентина Варнавская
* * *
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ПРИГАДАЮ УСЕ ДО СЛОВА...
З циклу «Тиша і грім»
Пригадаю усе до слова,
До зітхання згадаю все,
І мене – в недосяжне – знову
Хвиля спогадів понесе.
То наївні, а то суворі,
Сколихнуть вони спокій мій,
А за ними в холодне море
Рушить човен моїх надій.
Ой, ті плавання невеселі
(Як від правди себе втаю?) –
Розіб’ється човен об скелі,
Об гранітну байдужість твою.
Січень 1961