ПІМПЕРЛЯ
Лярум, лярум Пімперля*,
Пречудове пахоля**, –
Якось раз розстарувалося,
Видно, так же ж розстаралося,
Що й само перелякалося.
Стало воно стрипухате,
Вирлооке і горбате.
Ще й до того ж шепеляве,
Петельгузе і слиняве.
Вся у паборках парсуна…
Ой, як стало йому сумно!
Розпач “діда” обійняв,
Хлопцем бути забажав.
Лярум, лярум дропака,
Вмить кинувся до ставка.
Мився вперто цілу днину,
Змити щоб старечу міну.
Тільки люстерко узяв –
Як те сонце просіяв:
“Знову став я Пімперлям –
Пречудовим пахолям!..”
*Пімперля – недорісток
**Пахоля – маленький хлопчик
З книги «ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ»