Ось та сама мить коли ти втрачаєш найближчих.
Перестаєш шукати знайоме в чужих обличчях
не сподіваєшся навіть на чийсь теплий дотик
чи співчутливий погляд
тебе не шукають у натовпах
й за руки не ловлять.
Тобі не знаходиться місця у чужих душах,
минуле згортається в ком і старанно душить.
Ти ледве дихаєш,але не від міцних обіймів
від сотні тисяч
переглянутих наодинці фільмів
від кілограмів самотності
і літрів печалі.
Ти залишився сам
всі інші-повсталі.
Все що тебе може вилікувати-теплі погляди і чужі долоні.
Все,що тобі допоможе-гул вітру і шум хвиль у скронях.
Це єдине,що тебе врятує
Ти сумуєш за морем
і воно за тобою
сумує.