Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ЛЕСЯ УКРАИНКА
Играет ветер на виолончели,
Скользит рукой озябшей по стеклу,
И ты под заунывный шум метели
Мечтаешь в тишине, присев к столу.
Урарту дух рабы запечатлели
В наскальных надписях про подвиги царя,
А ты вливаешь в строфы чувств моря
Из недр души, звенящей на пределе.
И – девушка больная – ты средь ночи
Врезаешь в вечность, пламенно пророча,
Слова из новых солнечных веков,
Чтоб те слова расшатывали троны,
Чтоб их несли с собою легионы
Непобедимых новых Спартаков.
04.08.1954
Перевод с украинского –
Валентина Варнавская
* * *
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.
Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,
Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.
04.08.1954