Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ПОКАРА
Не всі на світі радощі священні –
Є радощі, народжені з проклять,
Коли, метнувши громи навіжені,
Став Єву Бог із раю проганять.
Він їй сказав: «Ослушнице зухвала!
Мені твого не треба каяття –
Прирік тобі, щоб в муках сповивала,
Живила кров’ю завтрашнє життя».
Адам ходив насуплений, мов хмара,
У розпачі кривила Єва рот,
Бо ще не знала ця наївна пара,
Що та жорстока помста і покара
Дорожча всіх утрачених щедрот!
30.12.1962
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
КАРА
Не все священны радости – знакомы
Иные, что проклятиям под стать.
Во гневе был Господь – метая громы,
Решил из рая Еву он изгнать.
Он ей промолвил: «Дерзость ослушанья
Раскаяньем тебе не искупить.
Рожать ты в муках будешь – в наказанье,
И кровью жизнь грядущую поить».
И сник Адам от тяжкого удара,
В отчаянье кривила Ева рот.
Наивная расстроенная пара
Не знала: эта мстительная кара
Дороже всех утраченных щедрот!
30.12.1962
(с украинского)