Несказанн слова

         
      

Прорвалось сонечко сумне
 Крізь темні хмари дощові.
А вітер    гне гілля      дерев
І прибиває до землі.
Нечутно    щебету птахів-
Сумна вже осінь при дворі.
І вся душа в передчутті
Осінніх хмурих вечорів.
Ще в  серці літечко живе
І   в нім присутність є твоя,-
О, скільки ще чарівних слів
Тобі сказать хотіла б я!
Та відлітає літо вдаль,
Змахнуши золотим крилом:
Живуть всі  ті слова в мені,
Та не опишеш їх пером!