осіннім дощем
змиваються спогади
з нагляду невідомого
я знову йду
в темряву
всі нерви випотрашила
всю душу скалічила
ні, я знаю
нам лічило таке солодке
пряне кохання
а тепер навмисно
без сподівань
вез слів
сліз
злізь з мене
вийми ножа з спини
розв'яжи руки
з очей зніми окуляри
я раніше тобою марив
а тепер бачу все як на долоні
це я не жив
з тобою
зовсім
годі