Растревожил улей мыслей наболевших -
Жалят, будто осы, не скупясь на яд,
Так и рвутся в душу стаей ошалевшей,
Им бы все разрушить, им бы - муки ад…
А вокруг бурьяны слов и наставлений,
Сорные советы - пеленой для глаз,
Хрупкие росточки собственного мненья
Чахнут в произволе обозленных фраз.
Есть одно спасенье - покориться сердцу,
Прикоснуться к небу перышком мечты,
Выгнав рой осиный, добрым отогреться:
Всякий яд бессилен, если рядом - ты!
Оригинал (укр): Прокопенко Юрий «Оси думок» http://www.stihi.ru/2013/10/15/9498
Розбурхані оси думок наболілих
Знов жалять нестерпно і крають без меж.
Мов хочуть пролізти у душу щосили
І там утворити безладдя пожеж.
Кругом бур’яни, оселилися поруч,
Чужих надоїдливих слів і повчань.
Ретельно маскують від гострого зору
Тендітні ростки моїх власних бажань.
Спасіння одне: підкоритися серцю,
Торкнутися неба долонею мрій.
А оси думок, у вогні квінтесенцій,
Знешкодить вночі невгамовність надій.