осiннiй смуток

Оксана Дориченко
Рожеві горобини
І клени золотаві...
У сивину мою
Вплітає осінь цвіт
Пахучих хризантем,
Троянд останній спалах,
 І усмішку твою гірку.

Твого кохання сум,
Мого терпіння сумнів,
Величність небуття,
Непевність майбуття...

Якимсь химерним плетивом
Все виплілось і заплілось,
 заплуталось...

Не плач, моя дитино,
               чоловіче мій,
вір, що не зійде нанівець
                кохання.