Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МЕЖА
Давить душу не осіннє олово,
Тож не дивно, що самі собі
Ми пускаєм кулі часом в голови,
Закусивши зойки на губі.
Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де порветься тихою струною
Муками натягнута душа.
18.01.1957
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МЕЖА
Давит душу не осенним оловом,
Потому не странно, что порой
Мы себе пускаем пули в головы,
Подавившись криком с хрипотой.
Путь у всех кончается могилой,
Каждому начертана межа –
Оборвётся там струной унылой
Муками распятая душа.
18.01.1957
(с украинского)