Василь Симоненко. Межа

Валентина Варнавская
Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


МЕЖА

Давить душу не осіннє олово,
Тож не дивно, що самі собі
Ми пускаєм кулі часом в голови,
Закусивши зойки на губі.

Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де порветься тихою струною
Муками натягнута душа.

18.01.1957



Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


МЕЖА

Давит душу не осенним оловом,
Потому не странно, что порой
Мы себе пускаем пули в головы,
Подавившись криком с хрипотой. 

Путь у всех кончается могилой, 
Каждому начертана межа –
Оборвётся там струной унылой
Муками распятая душа.

18.01.1957


(с украинского)