Утікатиму із тих днів.
Сині краплі із чорних стрілок…
Скільки мовлено зайвих слів
І останнє – неначе вирок.
Зашпаровуючи поріг,
збитий, може десь трохи і мною,
Ти мене у собі переміг,
щоб без мене лишитись зі мною.
Я невміло гашу вогні.
Я багато чого не вмію…
Скільки часу від слова «ні»,
поки я розіллю олію
І потягнеться юзом світ
поза виміри, поза міри -
Я купую колючий дріт,
обгороджую свою віру…
В те що я себе перемогла -
Синя крапля на вістрі стрілки.
В те що вигорить слід до тла,
коли ще дохлюпну олійки…
І горітиме все вогнем!
Синім може… А що такого?
Все минає. І це мине.
Й що ж це я, як дитя, їй Богу?
10.11.13.