Життя необачно ділиться на два неминучі фронти,
До і після,боротьба минулим з теперішнім,
Можливо вистачить сил сперечатись,чинити опір,
І це наче останнній літній промінь,який закінчить життя у вересні...
І то ж я сама проти себе здіймаю гармати,
Збиваю військо з курсу,допомагаю йому позбутись мене,
Та телеграма до серця каже,що все впорядку,
Та все незабаром мине!
Хочу знешкодити всі нервові міни,
Не страшно померти,коли усе стосується лише любові,
Там де в тебе один автомат та один патрон,
Саме там й один в полі воїн!