Твоє волосся, скуйовджене вітром,
пробуджує досить бурхливі думки.
Спокуслива посмішка в місячнім світлі
зрива в моїх венах потужні струмки.
п'янкий аромат заворожує думку,
в очах мерехтить незбагненна печаль.
І cерце палає від твого цілунку,
а груди стискає від тихих зітхань.
На твоїм обличчі тривожна задума,
в руках ти стискаєш зім'ятий конверт.
Твої оченята по вінця наповнені сумом
коли перечитуєш знов кожен момент.
Повільно ідеш залишаючи тільки тишу,
з тобою як завше сум та печаль.
твій подих,вітру ніжніше
повільно з тобою ховається в даль...