Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МОЯ ВИНА
За лісом дим підвівся по спіралі,
І ти, ображена, застигла у вікні –
На віях сльози... І осінні далі
Сумну мелодію навіяли мені.
Про те, як двоє молодих, гарячих
Палку любов зустріли у маю
І через гордість та уперті вдачі
Згубили щастя й молодість свою.
У мене в серці злиток горя й муки,
Та й ти вже, бачу, каєшся сповна.
І я кладу тобі на плечі руки
І говорю: «Пробач... Моя вина...»
25.08.1955
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МОЯ ВИНА
За лесом дым развеялся спиралью,
И ты обиженно застыла у окна –
Ты плачешь... За осенней хмурой далью
Печальная мелодия слышна.
О том, как двое молодых, горячих
С любовью пылкой встретившись весной,
Из гордости, упрямства – не иначе –
Утратили и счастье, и покой.
И у меня на сердце сгусток муки,
Ты тоже, вижу, каешься сполна.
И я кладу тебе на плечи руки
И говорю: «Прости... Моя вина...»
25.08.1955
(с украинского)