Ти смієшся з моєї утіхи
Не розумієш, чому я досі
Читаю казки і вірю у ельфів…
Ти сам схотів бути поруч
Став частиною мого казкового світу
Хоча й досі не віриш у нього…
Я ніколи тобі не зізнаюсь,
Що у казці, яку я придумала,
Ми навіки лишимось щасливими,
Ми кохатимо пристрасно й вічно
І ніколи не знатимо старості…
Ти не сердься, що в цій диво-казці
Я знаходжусь частіш, ніж в реальності…