Ожиною небо ожило,
мине ще у сумніві мить,
і синього неба ожина
у жилах моїх побіжить.
І вижене воду ледачу,
невдачами кисле вино.
Ніколи я вже не заплачу
і не засміюсь. Все одно.
Не хочу я іншої долі.
О, небо, душею лети,
і буду я братом по крові,
і буду я вічним, як ти!
1993-2013