Пора ранковая зоріла -
Вінком калини на Дніпрі,
Та як дівчина - рум’яніла,
Сором’язливо по воді…
У сонних сутінках ставкових –
Ще в очереті День дрімав,
А Ранок із лілей зіркових
Вже роси зоряні збирав…
Там вітерець пустун річковий,
Немов малюк у бризі грався,
Та лоскотав День волошковий,
Щоб той хутчіше прокидався…
Не забарилось сонце в небі,
Промінням спало на траву,
Плекало День, як біла лебідь,
Вплітало роси у косу…