На «свята зелені» з степу
Назбирав я до букету
Чабрецю, полині, м’яти
І приніс до рідної мати.
Та згадав, як ти любила
Більш за все, у вітру крила,
Лан зелений,степ широкий,
Обрій, небосхил високий.
А букети з роз та лілей
Не були тобі так милі,
Як ті гілочки з верби,
Що мені принесла ти.
Все казала: Сину, треба
Поглядати більше в небо!..
Повертає з небосхилу
Волошковий погляд милий.
Вибачай, що запізнився –
В степу вітру уклонився,
Щоб той вітерець прибіг
Вкластися тобі до ніг
Та духмяним ароматом
Нагадав про рідну хату,
Де була ти молодою,
Я маленькім був з тобою…
*«зелені свята» - праздник Троицы