А холодно ж, а гірко ж як гракам
Із голого горіха виглядати
Південний вітер. Де він заблукав?
І слухати, як стукотінням дятел
Їх критикує, інтриган затятий,
І хитрості, і гордості вулкан.
А їхня гордість в горлі застряє,
Що за екватор не емігрували.
Забракло духу кинути своє.
Могли б, як люди, запастись дровами.
Могли б з гілляччя спорудить редут,
Хатинку-замок змурувати змогли б ви.
Та плаху маєте. Мов крижані вуглини,
Оголені, впокорені впадуть,
І віра їх у вирій не спасе,
Мороз їх переборе, переоре…
А десь такі ж чорняві йдуть в басейн.
В кого ж пасат в кишенях, то – на море.
Крізь теплу ласку пальмових гаїв
В обійми хвиль теж теплих і ласкавих…
До страти грудень їх приговорив.
А хто оскаржить вирок, хто відставить
Морозу лезо? Може все не так
І в білому вогні їм не згоріти?
Південний вітер висілись вітать,
Який несе, окрім тепла, ще й квіти.
Й плоди горіху. Дійсно все не так,
І в білому вогні їм не згоріти.
Горіх – то замаскований літак,
Який граків доставить на Гаїті!
2010