Тиж бо забула

Микола Щома
Тиж бо забула

Твої очі чомусь неправдиві --
Повертають не сльози, а сміх.

Що з тобою? Чи тиж бо забула
що моя уже була? -- Я був твій?
Тай сьогодні чужі ми з собою --
Кожен з нас мандрує свій шлях!

Як той птах, я літаю свобідний.
А тебеж не забув до сьогодні;
Ти зав’язала мій світ у собі --
Я блукаю немов лев голодний!

Ти ж смієшся, забула про мене?
Усім кажеш: "Така доля є всіх!"
-- Хто кохає, себе сам забуває;
Своє серце розплавляє як сніг...

Твої очі чомусь неправдиві --
В них я бачу, не друге як сніг!
Викидаєш те, чого не бажаєш
-- Знаю: Ти мене іще кохаєш!

Даю раду. Хоч прейми, хоч ні.
Знайже: Я тебе дуже кохаю --
Твої очі чомусь неправдиві.
Повернися!.. Звесели мої дні!

Твої очі чомусь неправдиві --
Повертають не сльози, а сміх.