З тобою попрощалися в весні,
Щоб більше не зустрітись вже ніколи...
До мене часто ти приходиш в сни,
Та вже не відчуваю більше болю...
Кохання було світлим, бо уперш,
Поцілував мої невмілі губи...
Та те що загубив - не віднайдеш...
Ти, зараз, друг...а був весною - любий...
З тобою знов зустрілись по весні,
Коли вже в серце увірвалась осінь...
Ти дарував за все життя мені -
Весняне небо і осінню просинь...
Ридала ніч та проливним дощем:
За нездійсненнЕ, згублене, відчуте...
А серце рвав на частки щастя щем,
Від зустрічі, із присмаком отрути...
Те знає Бог - чи стрінемося знов:
Буває - вперше...вдруге - небуває...
Лиш, пам"ятай, що першая любов,
Слід в пам"яті назавжди залишає...