***

Ти зібрала зорі із небесної ковдри,
Сплела вінки болючих мовчань.
Затягнула серце у штори,
І сидиш, серед столітніх чекань.

Очі не бачать правди,
Вуха гудять от брехні,
Але я все ж радий,
Що моє серце дісталось тобі.

Непорушна. Душа закрита бетоном,
Арматурою прошиті думки,
Можна, я укриюсь за твоїм лоном?
Подай рятівної руки.

Час кипить, бурлить, збігає,
Стигне кохання чай,
Я клянусь: усе - нереальне
Тільки не кажи "Прощавай".