Сьогодні я радію дуже тим,
Що щастя знов прийшло до мене в дім
І поселилось в серці і душі,
І каже:"Я прийшло вже - назавжди"...
Я відповіла:"То ж іди, іди,
Тепер тебе я буду берегти,
Як довго я без тебе ж, бо, жила,
Де тільки брала сили жити я?"
Зуміла розглядіти, нині, я:
Красу ту вічну, що несуть слова,
Побачити, відчути, зрозуміть,
У чому сенс життя, і в чому - суть"...
Я дякую, Надії Серажим,
Що щастя принесла до мене в дім...
Посіяла малесеньке зерно,
Яке любов"ю в серці проросло...
Любов" ю до життя і до людей,
До нових звершень і нових ідей...
І віриться і віриться іще,
Що буде в мене ще багато "ЩЕ"...
Ще буду я кохана і кохать,
В вечірнім небі зорі споглядать,
Радіти сонцю, вітру і дощу,
Бо я пізнала істину просту...
Що сіяти потрібно, лишень, те,
Що в душах добротою проросте...
І щоб плоди добротні пожинать -
Любов"ю треба поле засівать...
Я дякую, Надії Серажим,
Що щастя принесла до мене в дім...
І вірится, і віриться іще,
Що буде в мене ще багато "ЩЕ"...
__________________________________
Як, іноді, потрібно мало нам -
Прості слова, що для душі - бальзам...
------------------------------------
Не знаю, кому дякувати за те, що до моїх рук потрапила Чудова книга "Ще віриться", автором якої є Надія Серажим. Прості, щирі і, в той же час,такі красиві слова наповнені любов"ю до людей, до всього живого. В збірці, переплетена проза і поезія,
та так вдало, що хочеться її читати і перечитувати...і перечитувати.Вона спонукає замислитися, осмислити...Читала і дивувалась: невже ще залишились люди такої дивної душевної краси? Кожне слово хочеться запам"ятити, бо кожне її слово є важливим, цінним, кожне її слово хочеться втілити в життя. Любов, доброта, вдячність, яку автор хоче донести до людей, навіяли мені думку, що ця книга,як той "Буквар" і "Кобзар", повинна бути у кожній хаті. По цій книзі можна вчитися життю, бо ні в одному навчальному закладі, немає такого предмету, як "Життєзнавство". І якби так сталося, то, я впевнена, що світ став би кращим, добрішим. З великою повагою до автора Наталія Кислощук...