В очах - грайливе, синє море,
В якому тонуть горді зорі,
В якому небо, нахилившись,
Себе побачило, вдивившись.
Наївність в погляді лякає,
Несміливість в собі ховає.
Дивлюсь в озера і не знаю,
Чому без права їх кохаю.
Життя мого зайняв годину,
В полоні стримують до нині.
Його блакитно-сірі очі
Сон не впускають в темні ночі.
Згадавши їх, я розумію,
Що жити думкою не вмію.
Хочу побачити їх знову,
У зав`яз прийняти розмову.
Та говорити я не смію,
Писати пафосно не вмію,
Іти на зустріч - не прийнятно,
Пишу вірші, а зміст - невнятний.
(21.11.2013.)
Посвящается Попутчику.
Автор картины неизвестный.