Оригiнал:
Жінки, що не записують адрес,
раніше прокидаються й шукають
не цигарки не одяг і не каву,
а вихід – він же має бути десь.
Жінки, що не лишають номерів,
ніколи не вовтузяться з ключами,
зникають так, щоб їх не помічали
у світанкових сутінках дворів.
Ідуть назад – і струшують луску
рясних пліток на виставлені сіті,
ідуть тихіше за війну піску
із часом – і за все на світі,
що не звучить, не заважає йти.
А потім – знову виринають звідкись
жінки, що не бояться висоти.
Бо просто вниз їм ніколи дивитись…
(с) Анна Малігон
Пародiя:
Жінки, що не записують адрес,
не звикли їсти яйця та пельменi.
Вони, цiлком ймовiрно, неписьменнi,
їх сила – полiтес та комбiдрес.
Жінки, що не лишають номерів,
ніколи не вовтузяться з ключами,
вони й без того крутять паничами
так, що Бальзак вiд заздрощiв сiрiв б.
Що там Бальзак, Стендаль та Монтеск'є,
вони заткнуть за пасок Казанову.
Без слiду зникнуть, як вiзьмуть своє,
щоб потiм звiдкись виринути знову.
Мінфін їх не лякає i Мiн'юст,
горiлка не бере їх оковита.
У тих жінок настiльки пишний бюст,
що вниз немає сенсу їм дивитись…