Якби ти знав,як щоразу
осколки збираю з слів
Та замало вже думків
Як люблю,як нестерпно
думаю про тебе знов
Та біля тебе бється
серце й кров,
відчуття які небес вище
І це з усіх слів що описати
можу,лише найнище
Можливо суть не в тім,та
інколи все тяжче
зрозуміти себе
Як так?як можливо
настільки кохати тебе?
Можливо не оціниш,знаю,
та як насправді тяжко тим
моїм думкам,я не приховаю
Перед тобою справжня,
така як є,і буду
Ці відчуття не хочу я
забути й не забуду
Можливо далко все
поміняється з роками,
та ці години разом будуть
зі мною,як спогади думками
Дякую за те що разом,
за те що добре нам
І як би там не було,
я вже подякувала небесам..