Дихає вітер легенями землі,
Ти всю мою тривогу з собою забери,
Не віриш, що погано, я душу покажу,
Свою історію, тобі лиш розкажу.
І віднеси мене у казку із собою,
Врятована я буду там тобою,
Бо тут немає барв життя,
Тут звалище сердець і душі із сміття.
Моє ти серце там знайди,
До купи всі уламки підбери,
Я покладу його до скриньки й збережу,
Колись, комусь, можливо, покажу.