Бондаренко Мотрона Максимівна 1917-1933(16 років); Бондаренко Семен Максимович 1919-1933(14 років); Бондаренко Олександр Максимович 1921-1933(12 років); Бондаренко Сергій Максимович 1922-1933(11 років);Бондаренко Максим Петрович 1875-1933(58 років). Мій прадід та його малолітні діти, що померли від Голоду. Вижила моя бабуся Бондаренко(Білошапка) Федора Максимівна 1914-1996, її сестра Бондаренко (Бевз)Катерина Максимівна 1923-1997, їхня мама - моя прабабуся Бондаренко Мавра Андроновна 1885-1972. Баба Федора у голодовку була в Сухолісах на роботі, потім на Павловкі (це за Яблунівкою, на той берег Росі) доїла колггоспних корів. Згадувала Голод 33-го і молилася «за упокой Мотьки, Сєньки, Олександра, Сергія, Максима» і ще когось, мені, малому, не знайомого, щовечора в своїй хаті перед образами. І розповідала про куркулів, що ховали зерно в гноярках, а свині їхні, добре вгодовані, знаходили, розривали мішки і жерли, поки люди в селі мерли. Розказувала баба і про «Корсунських жидків», як вона їх незлобливо називала. Як у них рибу, в Росі пійману, можна було на щось більш суттєве зміняти, а то й в борг щось узяти.
Юрченко Данило Юхимович 1918-1996 - дід моєї дружини - у 1933р. під Ставищем дивом був відбитий від канібала. Вже вікна в того були зачинені і з труби дим ішов - тільки так люди здогадалися де Данилко. Збіглися, визволили. Потім його, 14-літнього хлопця-безпритульника, серед тисяч таких само, «зустрічав» енкаведистами Ленінградський залізничний вокзал. Далі - дитяча колонія, комсомол, партія, Велика вітчизняна, ампутація ноги, ордени-медалі, відбудова Батьківщини, син, онуки, згадки.
НІХТО НІКОЛИ НЕ СПЕКУЛЮВАВ НА СМЕРТІ РАДЯНСЬКИХ ЛЮДЕЙ, НЕ ХРЕСТИВСЯ-МОЛИВСЯ ПОКАЗОВО "НА КАМЕРУ", НЕ ХОДИВ «ХОДАМИ», НЕ БУДУВАВ У АМЕРИЦІ ЗА НАШІ ГРОШІ ДОРОГЕЗНИХ МОНУМЕНТІВ, - НЕ ЗАРОБЛЯВ СОБІ ТИМ ПОЛІТИЧНОГО КАПІТАЛУ.
Наші діди й батьки пам'ятали і того, кого лихо забрало, і були вдячні кожному, хто рятував, жили й робили все так, аби не повторилося вседержавне горе ніколи. І ми, нащадки тих, хто вижив і все здолав, шануємо й пам’ятаємо їхній нелегкий шлях до вільного життя, непоправні втрати на тому шляху. Мусимо пам'ятати