Ти всоте сказав: прощавай
І вкотре я тисячно вірю.
Так в грудях занило:
давай
Прокручуй, натягуй -
зболіло.
Ти всоте сказав: повернись
І плакав стотисячно. Сміло.
Ніколи мене не любив
Проте я йняла тому віру
Кохання в тобі не було.
Навряд чи колись іще буде.
У серці вже морок.
І кров вирує у темряві болю.
Ти з болем прийшов і підеш,
Залишиш на память страждання.
Любов ти свою не знайдеш
І в мене забрав сподівання.
Ти щирий у всьому, що є:
У дивній своїй нелюбові,
У тому як боготворив,
Як цвяхи вбивав у долоні.
Чому ти мене не любив,
Так щиро вдивляючись в вічі?
Та вміло-відверто губив...
Я зможу страждати ще вічність
2.09.2013