Важко так повірити в слова,
Коли від діяння в душі рани.
І коли образа ще жива,
І не зятягнулися ще шрами
Від образ, чи від банальних зрад
Чи від рішення порвати всі стосунки,
Чи байдужості, висміюванні вад,
По душі що вдарило так лунко.
Диким звіром, повним недовіри,
Що зализує всі рани самотуж,
Живуть людські душі…дивні звірі.
Скільки ж їх, цих здичавілих душ!
І рука протягнена злякає,
І закриє серце на всі грати .
Так карає, звір себе карає,
Лиш за те, що здатен був кохати,
Обманути що себе дозволив.
Все тепер змінилось , ниє рана.
І вже не повірить він ніколи
Тим словам,що не таять обмана.
…Важко так повірити в слова,
Та ви говоріть їх почастіше,
Бо ще здатність вірити жива,
Є ще здатність забувати гірше.
Приручіть ви тих, кому болить.
Ласку їм даючи безупину.
І від ласки в одну дивну мить
В звірі ви побачите Людину.