* * *
Листопаду золото останнє
розібрали верби на прикраси.
І, його вдягнувши, твердо стали,
щоб демонструвати біля траси
Листопаду золото останнє.
Хоч в очах їх тепла осінь гасла, –
шепотіли шерхлими вустами:
– Все прекрасно, люди, все прекрасно!
* * *
Ми зустрілись: я в тузі безодні
перевтома моя і журба;
і печальна, у хусточці жовтій,
і в обіймах туману верба.
Й розійшлись: я веселий – додому,
у туман – перевтома й журба:
посміхнулась мені в золотому
чи брилі, чи сомбреро – верба.
11/2009