Я піднявши руки до неба,
Ледь зриваючи голос кричу:
'' Ну навіщо так робиш? Нетреба!
Я за помилки сам заплачу!''
Розгорнеться небесна блакить,
Її крапля впаде на долоню.
Небо також уміє тужить,
Воно також в холоднім полоні.
Вдарить блискавка у безсилеє тіло,
Промайне попід шкірою струм,
Я мов птаха впаду. І зомлію,
Повільно зрікаючись дум.
Суть життя полягає у тому,
Що без помилок його не прожити.
Не помилятись неможна живому,
А за помилки треба платити.