Песьня 10-я

Павел Безъязычный
        Песьня  10-я.

                Слова  Г. Сковороды,  перевод  на
                северский  язык  П. Безъязычного.

Кажнаму  гораду – норав,  права,
Кажная  мая  свой  вум  галава;
Кажнаму  серцу – любов  та  тяпло,
Кажная  горла  свой  смак  изнайшло.
Я  ж - у  палоня  навязливых  дум:
Толькя  аднэ  няпакоя  мой  вум.

Панских  Пятру  апшмулять  ба  кутков,
Хвёдар-купец  аблапошыть  пруткой,
Хату  бадуя  на  моднай  манер,
Иншый  гяндлюя,  бяри  пиряверь!
Я  ж - у  палоня  навязливых  дум:
Толькя  аднэ  няпакоя  мой  вум.

Ладя  утой,  шоб  узбольшыть  паля,
Та  с  чюжыны  ён  заводя  тяля,
Ловы  в  утех  напапущ  дли  сабак,
Хата  в  уцих - загула  ад  гуляк.
Я  ж - у  палоня  навязливых  дум:
Толькя  аднэ  загаражуя  вум.

Ладя  юрист,  як  смакуя,  права,
З  диспутав  учню  трящить  галава,
Толькя  шо  й  думка  в  утех - пра  амур,
Кажнага - геть  замарочила  дурь.
А  няпакоя  нявпынна  аднэ:
З  розумам  ясным   застатца  б  имне!

Ладя  утой  панягирик   з  илжэй,
Лекарь  прямножуя  вмёрлых  людей,
Дужа  уцэй  паважая  тузов,
Прядая,  толькя  пакличь,  у  пазов!
А  няпакоя  нявпынна  аднэ:
З  ясным  вумом – та  й  застатца  б  имне!

Смерть – дли  усех  замашная  каса.
Та  й  ня  убечь  ад  яе  каляса!
Смерти  байдужа,  мужык  ты,  чи  царь, -
Скрось  пажыре,  як  салому  пажар.
Хто  жа  зняважа  жахливаю  сталь?
Толькя  як  совясть – шо  чистай  крышталь!