Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2013/12/03/509
«… Раб Христа Иуда,
Называя их, между прочим,
Зорями небесными,
Для каких мрак темноты
Навсегда сохранится…
(Григорий Сковорода)
Когда-то в эпоху очень готическую,
Перенасыщенную книгами и фарисеями
В сказочной стране Италии
Вывели на площадь человека
И привязали к столбу
Над кучею хвороста.
Люди в чёрном кричали: «Еретик! Еретик!»
А он, как огонь запалили,
Крикнул в толпу:
«Во тьме, как сажа, беспросветной
Средь зла и грязи всех отбросов,
В ночи злодеев и врагов
Вы факел правды запалите!
Да, факел тела моего
Вы разожгите!
Пусть же свет
Прогонит зло
Из самых тёмных
Самосознанья уголков!»
Оригинал:
«… Раб Христа Іуда,
Називаючи їх, між іншим,
Зорями небесними,
Для яких морок темряви
Навіки бережеться…»
(Григорій Сковорода)
Колись в епоху дуже готичну
Перенасичену книжниками і фарисеями
У казковій країні Італії
Вивели на площу людину
І прив’язали до стовпа
Над купою хмизу.
Люди в чорному кричали: «Єретик!»
А він коли хмиз підпалили
У юрбу крикнув:
«У тьмі вугільній безпросвітній
Серед зла бруду покидьків,
Серед ночі татей та злодіїв
Запаліть смолоскип правди!
Нехай навіть
Це буде смолоскип мого тіла
Запаліть!
І нехай світло
Прожене зло
з найтемніших закутків
Людської свідомості!»