***

Романюк Татьяна
Я розлючена.
Подавлена.
Засмучена.
Душа рветься, серце б"ється  надто збуджено.

Я  принижена.
Ображена.
Залишена.
Страшно жити, коли в болі ти заточена.

Я осилю це.
Сльози зітру.
Вмию лице.
Ну а ти шкодуй, що так вчинив, закінчив гру.

Я сміятимусь.
Любитиму.
І житиму.
Кайданами від любові розкидатимусь.

Я подумала.
Пробачила.
Все втрачено.
Та одного жаль – тебе ж бо, необачного.
10.11.13
Романюк Тетяна, 11А