Дні наштовхують на промінь, почуттів
Я так хотів, розкидати море грому
Темряву, я полишив
Що життя не відпускає, те минуле, ще життя
Негативно так впливає, де сховатися, все віддаляє
Заперечить, відректись, сили щоб усе забути
Та чи може слабкість бруду, виявитись у душі
Нагнітати у ночі, полиши її втечи
З боєм розірвати поглят
Стежку, що веде в безодню
Що загубиться, у мороку
Спраглість вічності, і холоду
Всі ті прикрі помилки, всі ті сховища в душі
Що пригнічують, де ти
Почуваєшься не ким, наче ти повинний завжди
Перечипатись у пітьмі