Та колись все те що скоїли обставини міцної руки долі мине,
Ти забери нас двох туди ,де стояв Родольський той що Колос,
Бо між людей у тілі наша любов помре,
Скажи моє ім'я ,скажи його вголос...
Ти періодично будеш боятись зазирнути в мої гартовані відчаєм очі,
Щоб не прочитати усю любов ,яка стала такою дешевої та водночас такою дорогою,
Ти складеш руки ,забувши,про те що колись обіцяв,
Зберегти усе,будь-якою ціною,...
І станеться щось схоже ,як в старій рекламі,
Та на питання чому тут лише один білет на який я насправді надій не маю,
Я відповім щоб зрозуміти треба випити занадто багато міцної кави ,
Бо з залишками спогадів у майбутнє я не літаю'